Семья – пространство без насилия или что такое семейное счастье?!
Многочисленные исследования показывают, что корни любого насилия идут из семьи. Почему же так происходит?.. Создавая семью, человек опирается на модель семейного поведения принятую его родителями. А это означает, что на родителях лежит ответственная задача показать своим детям достойный пример. Ведь все родители желают своим чадам только добра (здоровья и счастья).
Что же такое семейное счастье?
Не надо иметь специального образования, чтобы понять: строительство любого дома начинается с фундамента. Семейное счастье тоже имеет свой фундамент – это, конечно же, любовь. Без любви семейного счастья не построишь, не стоит и пытаться. Можно попробовать создать семью, основанную на интересе, симпатии, привязанности или страсти, но велика вероятность, что она очень быстро разрушится от первых же жизненных трудностей, подобно тому, как карточный домик рушится от дуновения ветра.
Однако одной только любви для семейного счастья мало. Ведь дом – это же не только фундамент. Помимо любви для строительства семейного счастья нужно также понимание. В счастливой семье всегда царят гармония и согласие между супругами. Ведь, как говорил Антуан де Сент-Экзюпери, влюбленные – это не те, что смотрят друг на друга, а те, что смотрят в одну сторону. Бывают, конечно, ситуации, когда понимание найти очень трудно. Даже самые преданные пары иногда видят мир по-разному, один хочет одного, другой – другого. Если оба будут настаивать на своем, рано или поздно эта проблема перерастет из скрытого конфликта в открытую конфронтацию. Поэтому одному из супругов придется уступить, ведь еще один кирпичик семейного счастья – самопожертвование. Кому придется жертвовать – мужу или жене – это уже другой вопрос. Видимо, решаться он будет в зависимости от ситуации и от индивидуальных особенностей каждого человека. Это, однако, не значит, что о желаниях других членов семьи можно просто забыть. С их мнениями, чувствами, мыслями и желаниями также надо считаться, потому что еще один шаг к семейному счастью – уважение.
Следующим этапом на пути строительства счастливой семьи выступает внимание ко своем членам семьи. Приготовленный ужин со свечами, совместный поход на прогулку с детьми может подарить такое счастье, которое не испытаешь, даже получив самый дорогой и долгожданный подарок на день рождения.
Несущей стеной семейного счастья выступает умение просить прощения и умение прощать. Всем людям свойственно ошибаться, так же, как и всем иногда кажется, что их незаслуженно обидели. Для настоящей семьи важно не столько избегать ссор, сколько избегать их последствий. Поэтому не стоит затягивать с примирением. Ведь если в этот раз кто-то первым признает свою вину, даже если не виноват, то в следующий раз другой простит его даже за очень сильный проступок.
По-настоящему счастливая семья немыслима без доверия. Поэтому надо учиться верить тем, кого любишь, как самому себе. Доверие же, в свою очередь, подразумевает искренность в отношениях. Как это ни странно, но кроме всего прочего, каждому члену семьи необходима и определенная доля свободы. Любому человеку нужно иногда уделять время самому себе. Важно показать близким, что вы уважаете их право на самоопределение и не пытаетесь переделать их.
Ну и какой же дом может быть без крыши? А крышей семейного счастья – тем, что защищает от снега, дождя и ветра, холода и жары семейных невзгод – является терпение. Иногда способность сохранять выдержку и самообладание, не сдаваться и не поддаваться трудностям спасает даже те семьи, что находятся на грани распада. Главное верить, что проблемы не вечны и что со временем все наладится. И обязательно будет счастье. Потому что ваша семья стоит на самом прочном фундаменте – любви, способным выдержать все, что угодно.
Что же такое семейное счастье?
Не надо иметь специального образования, чтобы понять: строительство любого дома начинается с фундамента. Семейное счастье тоже имеет свой фундамент – это, конечно же, любовь. Без любви семейного счастья не построишь, не стоит и пытаться. Можно попробовать создать семью, основанную на интересе, симпатии, привязанности или страсти, но велика вероятность, что она очень быстро разрушится от первых же жизненных трудностей, подобно тому, как карточный домик рушится от дуновения ветра.
Однако одной только любви для семейного счастья мало. Ведь дом – это же не только фундамент. Помимо любви для строительства семейного счастья нужно также понимание. В счастливой семье всегда царят гармония и согласие между супругами. Ведь, как говорил Антуан де Сент-Экзюпери, влюбленные – это не те, что смотрят друг на друга, а те, что смотрят в одну сторону. Бывают, конечно, ситуации, когда понимание найти очень трудно. Даже самые преданные пары иногда видят мир по-разному, один хочет одного, другой – другого. Если оба будут настаивать на своем, рано или поздно эта проблема перерастет из скрытого конфликта в открытую конфронтацию. Поэтому одному из супругов придется уступить, ведь еще один кирпичик семейного счастья – самопожертвование. Кому придется жертвовать – мужу или жене – это уже другой вопрос. Видимо, решаться он будет в зависимости от ситуации и от индивидуальных особенностей каждого человека. Это, однако, не значит, что о желаниях других членов семьи можно просто забыть. С их мнениями, чувствами, мыслями и желаниями также надо считаться, потому что еще один шаг к семейному счастью – уважение.
Следующим этапом на пути строительства счастливой семьи выступает внимание ко своем членам семьи. Приготовленный ужин со свечами, совместный поход на прогулку с детьми может подарить такое счастье, которое не испытаешь, даже получив самый дорогой и долгожданный подарок на день рождения.
Несущей стеной семейного счастья выступает умение просить прощения и умение прощать. Всем людям свойственно ошибаться, так же, как и всем иногда кажется, что их незаслуженно обидели. Для настоящей семьи важно не столько избегать ссор, сколько избегать их последствий. Поэтому не стоит затягивать с примирением. Ведь если в этот раз кто-то первым признает свою вину, даже если не виноват, то в следующий раз другой простит его даже за очень сильный проступок.
По-настоящему счастливая семья немыслима без доверия. Поэтому надо учиться верить тем, кого любишь, как самому себе. Доверие же, в свою очередь, подразумевает искренность в отношениях. Как это ни странно, но кроме всего прочего, каждому члену семьи необходима и определенная доля свободы. Любому человеку нужно иногда уделять время самому себе. Важно показать близким, что вы уважаете их право на самоопределение и не пытаетесь переделать их.
Ну и какой же дом может быть без крыши? А крышей семейного счастья – тем, что защищает от снега, дождя и ветра, холода и жары семейных невзгод – является терпение. Иногда способность сохранять выдержку и самообладание, не сдаваться и не поддаваться трудностям спасает даже те семьи, что находятся на грани распада. Главное верить, что проблемы не вечны и что со временем все наладится. И обязательно будет счастье. Потому что ваша семья стоит на самом прочном фундаменте – любви, способным выдержать все, что угодно.
«Как предупредить ложь у своих детей?»
· Научитесь не задавать своему ребенку такие вопросы, которые вынуждают его говорить неправду.
· Старайтесь сами как можно меньше обманывать даже по мелочам. Создайте в семье атмосферу максимальной правдивости. Ведь если вы не хотите выдать свою или чужую тайну, то всегда можно найти способы ответить, не солгав: дать уклончивый ответ, сказать часть правды или ввести в обиход допустимую в редких случаях (и для ребенка в том числе) отговорку «без комментариев». А если вам позвонит по телефону тот, кого не хочется сейчас слышать, лучше самим подойти и сказать, что в данную минуту разговаривать не в настроении и перезвоните позже. Но не просить ребенка сказать, что вас нет дома.
· Старайтесь сдерживать свои обещания, или, по крайней мере, объяснять ребенку причину, почему вы их не выполнили. Придерживайтесь принципа: «Не давши слово, крепись, а давши — держись». Лучше пообещать меньшее и сдержать слово. Тогда ваш ребенок будет с гордостью и уважением к вам говорить своим друзьям: «А мой папа никогда не обманывает».
· Когда ваш ребенок начинает в свое оправдание рассказывать вам небылицу, то можно ответить ему в том же тоне и продолжить его фантазию. Не изобличайте «обманщика», если это невинная ложь, а посмейтесь вместе с ним. Смех в данном случае — лучшее средство, позволяющее всем сохранить лицо и не унизить достоинство ребенка.
· Для некоторых детей, увлекшихся «безобидным враньем», может подойти рассказ о мальчике (девочке) со схожей биографией, который терпит много неприятностей из-за своего вранья. Этого мальчика можно назвать «сыном одной вашей дальней подруги».
· Покажите пример ироничного отношения к некоторым неудачам и происшествиям. Это научит ребенка находить выход из затруднительной ситуации без помощи лжи, но с помощью юмора.
· Воспитывая сына, можно привлечь на свою сторону в борьбе с ложью его мужское самолюбие: обманывают только трусы, а настоящие мужчины еще и постоят за свою правду и не боятся пострадать за нее.
· Не злоупотребляйте детским доверием, контролируя каждый шаг ребенка. Взрослые имеют право скрывать что-либо от детей, но и дети, независимо от возраста, нуждаются в собственных тайнах. Чем с большей назойливостью мы проявляем интерес к личной жизни наших детей, тем больше они вынуждены утаивать и лгать. Постарайтесь объяснить своему ребенку, что знать правду о его делах (хотя бы в общих чертах) вам нужно только для того, чтобы своевременно суметь помочь ему в решении возникших проблем, поддержать, подсказать верные шаги.
· Кроме того, ребенок должен быть готов и к тому, что встретится с неискренностью вне семьи. Обмануть ребенка могут не только сверстники, но и взрослые, а это ему труднее понять, так как он привык доверять взрослым. Подобный опыт в первый раз воспринимается очень болезненно. Необходимо подготовить ребенка к тому, что среди людей, к сожалению, часто встречаются и безответственные, и неискренние. Обсудите с ним причины людской неискренности, научите остерегаться таких людей. В будущем эти уроки помогут ему не стать жертвой мошенников.
· Если дети будут уверены в нашей любви и в нашем добром отношении, у них окажется меньше поводов говорить неправду. Будьте внимательны к своим детям, вникайте в их проблемы, интересуйтесь их жизнью, чтобы они не чувствовали себя заброшенными. Иногда достаточно просто выслушать ребенка, и он поймет, что не одинок, что всегда может рассчитывать на ваше внимание и помощь.
· Верьте и доверяйте своему ребенку до последнего, даже когда верится уже с трудом. Ведь обман чаще всего бывает следствием недоверия со стороны взрослых.
Помните: Ложь ребёнка – это сигнал неблагополучия, который он посылает своим родителям. Если ребенок начал врать, задайтесь вопросами: не слишком ли жестоко вы наказываете его, всегда ли справедливы по отношению к нему? Не заставляете ли вы ребенка защищаться любыми способами?
Как развивать память ребёнка
Обратите внимание, что каждый ребёнок по разному запоминает стихотворения, песенки.
Одному легче запомнить картинки в книжке, другому достаточно один раз услышать стихотворение – и он уже рассказывает его без запинки. От чего зависят способности к запоминанию? Можно ли развить память ребёнка?
Давайте разберёмся, что такое наша память. Это, прежде всего, отпечаток нашего опыта. Основана она на «трёх китах» запоминание, сохранение и воспроизведение информации. В процессе запоминания в головном мозге устанавливаются новые, нервно-рефлекторные связи. Это и есть пути, которые помогут в дальнейшем получать и добывать информацию. Во время запоминания также происходить связь между новыми и уже существующими путями. Информация, которая поступает, сохраняется в нашей памяти в виде памятного следа –энграмы. В её формировании и сохранении берут участие все клетки головного мозга. Науке пока точно не известно в каком виде сохраняется этот памятный след. Энграма, которая сформировалась, очень стойкая и может сохраняться в течение всей человеческой жизни, однако её извлечение, т.е. воспоминаний чего-нибудь, может сочетаться со значительными трудностями. Вместе с тем доказано, что во время обучения и тренировки памяти количество связей между нервными клетками становится всё большей, они приобретают устойчивость, что приводит к более лёгкому изысканию энграмы.
В процессе воспроизведения в сознании появляется ранее воспринятая информация. В зависимости от того, что воспринимает и воспроизводит человек, различают четыре основных вида памяти.
В зависимости от продолжительности сохранения информации в памяти – на долгосрочную и короткосрочную. На развитие памяти также влияет уровень умственных способностей – чем больше ребёнок умеет делать, чем активнее он рассуждает над чем-нибудь, тем больше он способен запоминать.
Как же развивать память?
- просить ребёнка повторить услышанное, перечислить предметы, описать увиденное;
- больше читать и рассказывать;
- похвалить ребёнка, если ему самостоятельно удалось что-то запомнить;
- не ругать, если ребёнку трудно сразу запомнить стихотворение - используйте картинки, чтобы легче запомнить;
- развивать память лучше в игре.
Безпека дітей в Інтернеті
Інтернет-технології стали природною складовою життя дітей і сучасної молоді. Комп′ютер є не тільки розвагою, але й засобом спілкування, самовираження та розвитку особистості.
Самостійне пізнання інформаційного світу дозволяє розширити коло інтересів дитини і сприяє її додатковій освіті, спонукає до кмітливості, привчає до самостійного розв′язання задач.
Всесвітня мережа також задовольняє потребу підлітків у лідерстві. Діти, які добре знають компютер та Інтернет, більш адекватно оцінюють свої здібності та можливості, вони більш цілеспрямовані та кмітливі. Щоб повноцінно орієнтуватись у віртуальному просторі, дитині треба вчитися структурувати великі потоки інформації, дотримуючись основних правил безпеки в мережі.
Всеукраїнське соціологічне дослідження, проведене Інститутом соціології НАН України в 2009 році, виявило тривожні тенденції: понад 28% опитуваних дітей готові надіслати свої фотокартки незнайомцям у Мережі; 17% без коливань діляться інформацією про себе і свою родину (адреса, професія, графік роботи батьків, наявність цінних речей у домі тощо); 22% дітей періодично потрапляють на сайти для дорослих; 28% дітей, побачивши в Інтернеті рекламу алкоголю або куріння, хоча б один раз спробували їх купити, а 11% − спробували купувати наркотики; близько 14% опитуваних час від часу відправляють платні SMS за бонуси в онлайн-іграх і лише деякі звертають увагу на вартість послуги. Лише у 18% випадків дорослі перевіряють, які сайти відвідує дитина, тільки 11% батьків знають про такі онлайн-загрози, як "дорослий” контент, азартні ігри, онлайн-насилля, кіберзлочинність.
З метою надання батькам і педагогам допомоги з питань захисту дітей від впливу шкідливої інформації розроблено ряд посібників і складено перелік рекомендованих для дітей онлайн-ресурсів. Зазначені матеріали допоможуть відкрити дітям цікавий, корисний і, головне, безпечний Інтернет.
Посібники, які Міністерство пропонує використовувати батькам і педагогам для навчання дітей безпечному користуванню Інтернетом:
Діти в Інтернеті: як навчити безпеці у віртуальному світі: посібник для батьків / І. Литовченко, С. Максименко, С Болтівець [та ін.]. – К.: ТОВ "Видавни-чий будинок «Аванпост-Прим»”, 2010. – 48 с. (http://online-bezpeka.kyivstar.ua).
Виховання культури користувача Інтернету. Безпека у всесвітній мережі: навчально-методичний посібник / А. Кочарян, Н. Гущина. – К., 2011. – 100 с. (/images/newstmp/2011/18_02/3/4press.pdf).
Безпечне користування сучасними інформаційно-комунікативними технологіями / О. Удалова, О. Швед, О. Кузнєцова [та ін.]. – К.: Україна, 2010. – 72 с.
Памятка для батьків "Діти. Інтернет. Мобільний звязок”, розроблена Національною експертною комісією України з питань захисту суспільної моралі (http://www.moral.gov.ua/news/311/).
Перелік рекомендованих для дітей онлайн-ресурсів, затверджений на засіданні Національної експертної комісії України з питань захисту суспільної моралі (рішення N 2 від 20.04.2010).
Рекомендации для родителей подростков
Отнеситесь к проблеме своего ребенка, прежде всего с позиции понимания трудностей самого ребенка.
Ребенок в какой-то степени наше отражение. Не уяснив причин его трудностей, не устранив их, мы не сможем помочь ребенку. Поднимитесь над Вашими собственными проблемами, чтобы увидеть проблемы ребенка.
К трудностям в воспитании отнеситесь по-философски. Они всегда имеют место. Не следует думать о том, что есть "легкие” дети. Воспитание ребенка – дело всегда трудное, даже при самых оптимальных условиях и возможностях.
Остерегайтесь паники и фатализма. Они плохие спутники воспитания. Не привыкайте раздувать костер неблагополучия из искры каждой трудной ситуации. Не оценивайте своего ребенка плохо из-за какого-то плохого проступка. Не превращайте неуспех в одном деле в полную неуспешность ребенка.
Наконец, будьте оптимистичны! (У меня трудный ребенок, но я верю в его перспективу; у нас много проблем, но я их вижу, а правильно поставленная проблема наполовину уже решена).
Никогда не злоупотребляйте доверием подростка. Даже самая незначительная, на Ваш взгляд, тайна, либо доверительный разговор должны остаться между вами. Иначе Вам никогда не стать в глазах детей человеком, достойным доверия и уважения.
Рекомендації батькам і педагогам
1. Подолати власний авторитаризм і побачити світ з позиції дитини.
2. Пам’ятати, що дитина – унікальна особистість. Тому неприпустимо порівнювати її з іншими дітьми. Необхідно цінити її індивідуальність, підтримувати і розвивати дитину.
3. Знати сильні і слабкі боки дитини і враховувати їх.
4. Виявляти щиру зацікавленість в діях дитини і бути готовими до емоційної підтримки.
5. У батьках і педагогах дитина має бачити людей, готових надати їй особисту підтримку і прийти на допомогу.
6. Педагогам – виховувати в дітях безмежну повагу до батьків, які дали їм життя і приклали чимало душевних і фізичних сил для того, щоб вони росли здоровими і щасливими.
7. Батькам – формувати в дітей довіру до педагога, брати активну участь у корекційно-освітньому і виховному процесі.
8. Педагогам – враховувати побажання і пропозиції батьків.
9. Батькам і педагогам – поважати все, що створюється дитиною (розповідь, пісня, проробка, малюнок тощо), захоплюватися її ініціативою і самостійністю, що сприяє формуванню в дитині впевненості в собі і власних можливостях.
10. Батькам і педагогам виявляти розуміння, делікатність, терпимість і такт під час виховання і навчання дитини. Допомагати їй знаходити власну точку зору в різних ситуаціях і не ігнорувати її почуття та емоції.
Треба пам’ятати, що якщо:
дитину постійно критикують, вона вчиться ненавидіти;
дитину висміюють, вона стає замкненою;
дитину хвалять, вона вчиться бути благородною;
дитину підтримують, вона вчиться цінувати себе;
дитина росте в докорах, вона вчиться жити з почуттям провини;
дитина росте в терпимості, вона вчиться розуміти інших;
дитина росте в чесності, вона вчиться бути справедливою;
дитина росте в безпеці, вона вчиться вірити в людей;
дитина живе в розумінні і дружелюбності, вона вчиться знаходити любов у цьому світі.
Дієта для тих, хто хоче стати толерантним
Понеділок Спілкуючись з людьми дивись їм в очі. Привітайся з усіма.
Вівторок Намагайся не нав’язувати іншим свою власну волю. Вислухай їхню думку.
Середа Зроби для кого-небудь добру справу так, щоб ця людина не узнала, що добро іде від тебе.
Четвер Не виявляй до оточуючих такого ставлення, якого ти не хочеш відчути на собі.
П’ятниця Намагайся гарно виглядати. Говори з усіма тихим голосом.
Субота Запиши 5 позитивних якостей, які характеризують тебе і твою подругу.
Неділя Знайди 3 привода, щоб сказати „дякую” твоїм домашнім.
Заповіді для батьків
1. Не чекай, що твоя дитина буде такою, як ти, або такою, як ти бажаєш. Допоможи їй стати не тобою, а собою.
2. Не вимагай від дитини плати за все, що ти для неї зробив.
3. Не перенось на дитину свої образи, щоб з віком не їсти гіркий хліб. Адже що посієш, то й пожнеш.
4. Не стався до її проблем зверхньо. Життя дане кожному відповідно до сил, і будь впевнений – їй вона важка не менше, ніж тобі, а може, й більше, адже в неї немає досвіду.
5. Не принижуй.
6. Не муч себе, якщо не можеш зробити щось для своєї дитини. Муч, якщо можеш, але не робиш. Пам’ятай: для дитини зроблено недостатньо, якщо не зроблено все.
7. Умій любити чужу дитину. Ніколи не роби чужому те, що не бажав би, щоб робили твоїй.
8. Люби свою дитину будь-якою – не талановитою, невдахою, дорослою. Спілкуючись із нею, радій, тому що дитина – це свято, яке поки ще з тобою.
НАВЧАННЯ – НАЙВАЖЛИВІШИЙ ОБОВ’ЯЗОК ДІТЕЙ
Одна з головних турбот батьків – це турбота про те, щоб діти вчилися, здобували широкі й різноманітні знання, а також уміння й навички, необхідні для життя й для майбутньої спеціальності. Діти вчаться у школі, але їхні успіхи багато в чому залежать від батьків, від того, як вони організували підготовку дитини до школи, від їхньої допомоги в перші роки навчання.
Навчання – найважливіший обов’язок дітей. Батьки повинні проявляти інтерес до всіх деталей шкільного життя, до розповіді про те, що відбувалося в класі, що пояснювали вчителі на уроках, що було задано додому, як оцінили роботу учня. Під час таких бесід батьки бачать, які предмети добре засвоюються, а які викликають труднощі в їхньої дитини. Батьки бачать, як діти ставляться до навчання. Дитяча лінь, нестаранність і необов’язковість відразу ж впадають в око. Батьки повинні помітити ослаблення активності дитини в навчанні й вчасно допомогти їй.
Дитина повинна добре засвоїти, що відпочинок і розваги настають тільки після того, коли вивчені уроки.
Не можна допускати, щоб дитина виконувала завдання тільки «від» і «до». Треба спонукати її розширювати свої знання, шукати відповіді не тільки в підручнику, але й в іншій літературі: довідниках, енциклопедіях, журналах та іншому.
Дитині також необхідні нормальні умови для занять. Вона повинна мати своє робоче місце, де можна готувати уроки, читати без перешкод. Підручники й письмове приладдя повинні розташовуватись на книжкових полицях над письмовим столом. Крім того, дитину не слід звільняти від самообслуговування та праці в будинку. Для цього теж має бути час у режимі дня.
Батьки повинні жадати від дітей дбайливого ставлення до навчального приладдя, підручників та зошитів.Треба стежити, щоб діти не робили в підручниках позначок, щоб записи в зошитах і щоденнику були акуратними. Треба доводити дітям, що акуратна людина успішно виконує свої обов'язки, з нею приємно спілкуватися, від неї віє чистотою й охайністю.
Акуратність – риса особистості, що виражається в любові до порядку, у ретельності, точності й старанності в справах, а також у зовнішній охайності.
Придивіться і подумайте, чи працюють ваші діти в силу своїх природних задатків і можливостей. Деякі батьки припускаються помилки, потураючи своїм дітям у виборі улюблених і неулюблених предметів. Мовляв, тобі, синку, майбутньому лікарю чи податківцю, не обов'язково захоплюватися літературою чи історією.
До знань не можна ставитися прагматично: стануть вони в пригоді чи ні в майбутній роботі. Знання потрібні ще й для всебічного, багатого, щасливого духовного життя, не пов'язаного безпосередньо з працею. Не бійтеся, що вашим дітям важко вчитися. Адже набагато небезпечніше, коли їм занадто легко.
Лінощі, недбалість, бажання швидше звільнитися від тягаря навчання – це небезпечні близнюки, матір'ю яких є вузькість, обмеженість духовного життя в роки дитинства, отроцтва і ранньої юності.
( В. Сухомлинський)
Навчання для розуму – це як різьблення на мармуровій брилі. Усі видатні якості, які вирізняють філософа, оратора чи державного діяча, сховані в звичайній людині, і лише освіта виявляє їх.
( Д. Аддісон)
Усі люди ушляхетнюються навчанням, а не природою.
( Цицерон)
Усі батьки бажають виростити свою дитину щасливою, розумною, щоб вона вибрала правильну дорогу в житті, зуміла самореалізуватися. Важливе завдання батьків – учити дитину бути уважною. Пам’ять можна тренувати в грі, у виконанні обов’язків перед батьками, у дотриманні режиму дня, у спільних заняттях, прогулянках на природі, догляді за домашніми улюбленцями, під час обговорення книжок та телепередач.
У школі дитина потрапляє в коллектив, і тут вона повинна дотримуватися певних правил, виконувати різні вимоги, усвідомлювати, що таке «я» і «ми». Це служить вихованню волі, умінню житии серед людей. Самообслуговування й праця також тренують волю. Дитині доводиться приймати самостійні рішення, переборювати різні труднощі, на кожному кроці здобувати перемогу над собою, зневажати спокусами, поводитися не так, як хочеться, а так, як треба.
Від родини багато в чому залежить, чи навчиться дитина осмислювати все те, що отримано на уроці, із книжок і власних вражень. Це тісно пов'язано з терпінням, посидючістю, уважністю.
Батьки проводять багато часу на роботі. Здається, головне для них – дитину нагодувати, одягти, створити певні умови, а часу для того, щоб поговорити з дитиною про те, що робиться в її душі, у них бракує. І дитина, щоб не засмучувати батьків, на запитання «Як справи?» відповідає: «Нормально». А що значить НОРМАЛЬНО? Нормально для кого? Для неї? Для батьків?
Відкладіть справи вбік! Підійдіть до своєї дитини, обійміть її. Психологи стверджують: для того, щоб дитина почувала себе щасливою, потрібно сім разів протягом дня погладити її по голівці, обійняти, поплескати по плечу, підбадьорити, тобто через тілесний дотик підтвердити: «Я люблю тебе!»
Педагоги, психологи й батьки прагнуть зробити все можливе, щоб навчання школярів було успішним, щоб кожна дитина у своїй навчальній діяльності досягла більш високих результатів. Як же визначити реальні можливості кожного учня й створити саме такі умови, за яких навчання ставало б більш успішним?
Дуже часто розв'язання подібної проблеми бачать у проведенні додаткових занять, у репетиторстві, що насправді спрямоване лише на ліквідацію прогалин у знаннях. Однак недостатність знань, незадовільне засвоєння того чи іншого матеріалу часто є наслідком негативного ставлення дитини до навчання, низького рівня пізнавальної активності. Тому часом додаткові заняття малоефективні, оскільки вони спрямовані на ліквідацію наслідків, а не причини.
Заняття в школі можуть лише надати розумові правила, добуті чужим трудом. Але здатність користуватися ними розвиває виключно домашня самостійна праця.
( І. Кант)
ЗНАЧЕННЯ ДОМАШНЬОГО ЗАВДАННЯ
Під час виконання домашніх завдань у деяких родинах більшу частину роботи батьки беруть на себе. Вони намагаються відгородити сина чи дочку від напруження сил і від переживань. Величезної шкоди завдають батьки, купуючи різні книжки з готовими домашніми завданнями. Цим вони гальмують розвиток своїх дітей, їхню пізнавальну активність.
Виконання домашніх завдань – це серйозна праця, це напруження пам'яті, волі, уваги, мислення. І дитина повинна пройти через це сама, хоча й за допомоги батьків.
У чому ж полягає ця допомога? В організації робочого місця, у дотриманні режиму дня школяра, у мудрих порадах.
Наприклад:
- не слід виконувати спочатку всі усні завдання, а потім всі письмові. Завдання слід чергувати;
- починати слід з вивчення правил, законів, теорем, а потім виконувати вправи чи розв'язувати задачі;
- через кожні 30 – 40 хвилин треба робити невеличкі перерви;
- не треба братися за уроки відразу після школи. Спочатку слід пообідати, відпочити, побути на свіжому повітрі;
- важкі завдання слід повторювати перед самим початком уроку;
- починати виконання домашніх завдань бажано кожного разу в той самий час.
Якщо регулярно дотримуватися цих правил, то діти звикають до обов'язку «вчити уроки», а в школі почуваються спокійно й упевнено.
ЯК ВИХОВАТИ ДОБРУ ДИТИНУ
Нинішній час для досягнення щастя особливо потребує сильних особистостей. Сила їх у доброзичливості та вмінні контактувати з іншими людьми, у здатності програвати, не озлоблюючись, спостерігати за успіхом друзів, не заздрячи. Ця сила іншого ґатунку, ніж зло та агресія. Вона здатна принести дитині щастя. Не тиском і владою, не покаранням і страхом, а доброзичливою увагою до дитини та її проблем можна допомогти їй позбутися озлобленості та агресивності. Справді сильною особистістю є особистість відкрита, доброзичлива, добра.
1.Любіть дитину. Не забувайте, що їй необхідна Ваша ласка: обіймайте, цілуйте, гладьте по голівці. Знаходьте радість у спілкуванні з дитиною.
2. Безпосереднє спілкування з дорослими, приклад дорослих, наслідування їх – суттєвий фактор морального формування особистості.
3.Значну роль відіграє вплив дорослих на адекватне ставлення дитини до недоброго та доброго,на формування правильних моральних оцінок.
4.Критеріями для моральної оцінки є ті моральні норми, правила, які висувають дорослі до власних дітей.
5. Діти виховуються не лише на добрих прикладах, а й на прикладі активного подолання поганого. Стимул пробуджує в дитині бажання здійснювати той вчинок, який від нього чекають дорослі. Тому не можна вважати моральним той вчинок, що здійснюється через боязнь покарання, через власну вигоду.
6. Хай не буде жодного дня без прочитаної книжки.
7. Розмовляйте з дитиною, розвивайте її мовлення. Цікавтеся справами і проблемами дитини.
8. Акцентуйте увагу на розумінні мотивів моральної поведінки, значенні ситуації самостійного морального вибору.
9. Дозволяйте дитині творити: конструювати, ліпити, клеїти, малювати.
10. Відвідуйте театри, організовуйте сімейні екскурсії, походи, свята.
11. Надавайте перевагу повноцінному харчуванню, а не розкішному одягу.
12.Привчайте дітей до самообслуговування, формуйте трудові навички та любов до праці.
13. Не робіть з дитини лише споживача, хай вона буде рівноправним членом родини зі своїми правами та обов’язками.
14. Дитина має право на власний вияв своїх потенційних можливостей і на власну долю.
15.Пам’ятайте! Дитина, що сповнена зла й агресії, менш щаслива, ніж дитина доброзичлива.
var container = document.getElementById('nativeroll_video_cont');
if (container) {
var parent = container.parentElement;
if (parent) {
const wrapper = document.createElement('div');
wrapper.classList.add('js-teasers-wrapper');
parent.insertBefore(wrapper, container.nextSibling);
}
}
